Історія однієї родини. Щасливі разом!

Якщо запитати чим славиться селище Мар’янівка, що розташоване у мальовничих місцях Довбиської громади Новоград-Волинського району, то перше, що спаде на думку, це славетне виробництво Мар’янівського склозаводу ще з 1700 року до сьогоднішнього часу, друге – парковий комплекс, де розташували з десяток зменшених копій світових пам’яток – Статуї Свободи,

що вночі підсвічується, Ейфелевої вежі, єгипетської піраміди, Сфінкса, музичні фонтани, альтанки для закоханих, острів Свободи та інші експонати, що вражають усіх відвідувачів.

Ще однією унікальністю цього селища є те, що саме тут активно розпочалася історія, тоді ще в Баранівському районі, щодо створення інституту прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, в які почали влаштовуватися діти-сироти та діти, позбавлені, батьківського піклування. Більше 50 дітей знайшли свої справжні сім’ї у Мар’янівці. Навіть ставши повнолітніми, створивши вже власні сім’ї, народивши власних дітей, повертаються до рідних домівок, саме до Мар’янівки, до місця, де почалося справжнє життя та пройшло дитинство, огорнуте турботою та любов’ю.

Однією з таких сімей стало подружжя Шидловських Бориса Леонідовича та Наталії Григорівни, які виховуючи двох власних дітей - доньку Анастасію та сина Артема прийняли важливе рішення – взяти на виховання ще одну дитину, яка залишилася без батьківського піклування. І навіть уявити не могли, що стануть батьками 9 дітей!

Першим у сім’ї з’явився ще один Артем. Незважаючи на всі труднощі, з якими довелося стикнутися, батьки зробили все, щоб Артем зумів наздогнати однолітків у розвитку та навчанні, оволодів усіма необхідними навичками. Так склалося, що через деякий час до прийомних батьків звернулися з проханням тимчасово взяти до себе двох сестричок - Катерину та Олександру. Катерині тоді вже виповнилося 17 років і батькам довелося одразу зустрітися з уже сформованим характером, пережити разом з нею перше кохання, складні ситуації і все подолати. Так, батьки вже не змогли відпустити від себе дівчат - і вони стали членами їх сім’ї. Сьогодні Катерина сама вже мама двох діток, навідується у Мар’янівку, цікавиться сестрою, спілкується з батьками.

Аналогічна ситуація з Кариною, Давідом, Наталією та Олександром – сім’я Шидловських стала «палочкою-виручалочкою». Борис та Наталія огорнули дітей теплом, вклали у них частинку душі і дитячі серця швидко розтанули, стали називати їх «мамою і татом». Як після цього їх віддати і знову травмувати і так нелегкі долі цих дітей?

Так поступово було створено дитячий будинок сімейного типу Шидловських. Із «народженням» дітей розбудовувався і будинок сім’ї, перетворюючись у двоповерхову сучасну фортецю, де є все для повноцінного та щасливого життя дітей.

Сім’я – це в першу чергу чоловік і дружина. І якщо між ними є гарні стосунки та любов, то це найкращий приклад дітям, якою має бути атмосфера в родині, і якою має бути справжня сім’я. Вони щасливі всі разом. Батьки виховують дітей в любові, повазі один до одного, стали єдиною сім’єю. Дівчатка – мамині помічниці, все роблять разом: треба приготувати смачну вечерю, наліпити вареників на сім’ю – стали і зробили, сапати город – не проблема, менші допомагають старшим і т.д. Хлопці – батьків тил. Сім’я стала єдиним механізмом, де вже не уявляють життя один без одного. Наталія та Борис – сучасні батьки, які знаходять час для всього – і організувати пікнік, і пограти з дітьми в рухливі ігри, влаштувати шопінг і т.д.

Їх девіз: попрацювали, повчилися – вихідні будуть незабутні і не вдома: скільки гарних місць України, області, району відвідали вони з дітьми. Вранці не складаючи планів – увечері сім’я вже на морі!

Лютий 2022 року змінив життя кожного українця і не виключенням стали Шидловські. Коли розпочалася війна до Наталії та Бориса тимчасово влаштували двох сестричок Марію та Оксану.

Подарувати дитині не лише дах над головою, а й справжню батьківську турботу та любов – це справжній дар. «Раніше я боялася, думала, що багато дітей – це занадто, - говорить Наталя. Але зараз зовсім інші емоції – діти наче зі мною завжди були. Я не уявляю свого життя без них. Якщо б мені сказали колись поміняти свій вибір – ні, ніколи б нічого не змінила.

Нещодавно ми дізналися, що біологічна мама однієї з дівчаток народила хлопчика, і що ви думаєте дитина підійшла і питає: «Мамо, тату, давайте заберемо його до себе». І ми не роздумуючи відповіли, якщо постане таке питання, то обов’язково!

Час показав, що наше рішення створити велику родину було правильним. І ми вірні своїй справі до кінця».

За інформацією служби у справах дітей Новоград-Волинської районної військової адміністрації