Чотири історії старожилів лісового господарства: Прищепа Валерій
Праця лісівника, чи то майстра лісу тяжка, а іноді й небезпечна. Однак, багато людей присвячують їй своє життя. Вони живуть лісом, дихають ним, вкладають душу і ніколи не зізнаються, що ця справа не вдячна, адже, вони точно знають, ліс віддячить.
Напередодні Дня працівників лісу ми вирішили поговорити зі старожилами цієї сфери, дізнатись чому саме ця професія та за що вони її так люблять.
ДП Городницький лісгосп
Прищепа Валерій Володимирович працює вже 43 роки. Наразі обіймає посаду інженера з охорони та захисту лісу.
Прийшов в далекому 1979 році в Курчинське лісництво майстром лісу, перед цим навчався в Малинському лісотехнічному технікумі, потім армія, а затим ліс. Ліс обрав, тому що це покликання душі, рідня працювала трохи їм допомагав, мав деякі уміння лісові, загалом в лісі виріс і про, що іншу професію не думав. Родом Валерій Володимирович з с. Ходурки зараз проживає в Наталівці.
- На мою думку в нашій сфері все складне. З однієї сторони на природі з іншої – природа тільки на перший погляд, прекрасна. Тут все складно нема нічого простого, починаючи від фізичних навантажень до відстаней – тяжка робота. Робочий день не передбачуваний, ніби все просто, прийшов розписався в табелі зайняв робоче місце, а далі кожного дня по різному. Суть моєї роботи – організація охорони лісу від лісових порушень, від лісових пожеж, боротьба зі шкідниками та хворобами, рекреаційне облаштування лісів. Є план, завдання, є цифри які потрібно виконувати в певні терміни, з певною якістю відповідно до вимог законодавства, це ще одне наше головне завдання – дотримання вимог законодавства. У нас чітка структура: лісгосп ділиться на лісництва, вони своєю чергою на лісові обходи. В цій структурі кожен має чіткі обов’язки, завдяки цьому ліс живе.
На суті роботи пана Валерія ми вирішили зупинитись детальніше:
Захист – ліс дуже вразливий з однієї сторони він бездоганний, а з другої дуже вразливий. Існує багато шкідників та хвороб, з якими треба вчасно боротись, бо територія велика. Осередок з’являється в важкодоступних місцях за життя Валерія Володимировича були випадки значних вражень дубових, ялинових та ясеневих насаджень. Нещодавно вражені були соснові насадження. Тоді лісівники проводять відповідні заходи. У 2000 роках такими заходами були оприскування насаджень, зараз санітарно оздоровчі заходи – вилучення із насаджень уражені дерева.
Охорона – територія велика вона межується з населеними пунктами, доступ до лісу всім відкритий. і в натурі, і по закону. Є певні люди, що вчиняють порушення, здебільшого це крадіжки, їх виявляють, проводять постійні рейди, перевіряють, попереджують, карають. Від лісових пожеж – це перш за все профілактика, тому що пожежу найголовніше попередити та вчасно виявити, провести обмежувальні заходи, адже боротись з нею складно. Для виявлення лісової пожежі в кожному лісництві встановлені камери відеоспостереження, вони об’єднані в одну систему за допомогою якої визначається місце виникнення пожежі. Також є певні ґрунтообробні споряддя, які мають бути в гарному стані та справні.
«Наш лісгосп певно найбільший за кількістю працівників Україні, мені так здається, та й за обсягом територій не відстаємо 67,7 тис. га. Розміщений на території Олевської, Ємільчинської, Баранівської, Коростенської та Новоград – Волинської громад. Простягається ліс від с. Дубрівка Баранівської громади закінчується в с. Калинівка Коростенського району. Переважає сосна хвойні, твердолистяні, дубові. Справжній лісівник має перш за все бути відповідальний дисциплінованим, совісним. З відповідальністю підходити, до лісу, до роботи з людьми.
Бажаю здоров’я удачі та миру, побільше радості на обличчях, щоб в житті було побільше гарних щасливих моментів і миру звичайно ж.
Продовження буде...