Глаукома. Як уникнути чи запобігти такій небезпечній та поширеній хворобі

Для розуміння цієї хвороби потрібно знати, що в оці є внутрішньоочна рідина, яка забезпечує в ньому постійний тиск. При глаукомі підвищується внутрішньоочний тиск, погіршуються умови для циркуляції крові по судинах ока. Особливо різко страждає кровопостачання внутрішньоочної частини зорового нерва. Внаслідок порушення живлення розвивається його атрофія, яка призводить до сліпоти.

Глаукома має здебільшого безсимптомний або малосимптомний перебіг. На неї хворіють в основному люди після 40 років. Однак ця недуга може виникнути і в молодому віці. Розрізняють три основні типи глаукоми: вроджену, первинну та вторинну. До вродженої відносять випадки, викликані здебільшого аномаліями ембріонального розвитку ока. Вона виявляється відразу після народження дитини. Вторинна виникає в основному як наслідок якихось хвороб: запальна (викликана запальними захворюваннями рогівки чи склери), травматична, післяопераційна, дистрофічна тощо. Первинна відкритокутова чи закритокутова глаукома – це хронічне прогресуюче захворювання, що призводить до ураження зорового нерва з розвитком специфічної оптичної нейропатії, характерних змін у полі зору, супроводжується періодичним або стійким підвищенням внутрішньоочного тиску. Пацієнти можуть скаржитися на періодичні затуманення зору, його зниження, райдужні кола навколо джерела світла, головний біль тощо. Для виявлення цієї хвороби всім пацієнтам після 40 років профілактично вимірюється внутрішньоочний тиск (ВОТ). Здоровим людям ВОТ міряють один раз на три роки, а особам із факторами ризику (пацієнти з гіпертонічною хворобою, цукровим діабетом) – щороку. Якщо при проведенні тонометрії рівень ВОТ перевищує 25 мм рт. ст. і або різниця між правим і лівим оком є більшою, аніж 3 мм рт. ст., то хворого необхідно направити до офтальмолога з підозрою на глаукому. Нормальний ВОТ коливається в межах від 16 до 25–26 мм рт. ст. Якщо спостерігається його підвищення, ми завжди проводимо такому пацієнту дообстеження в офтальмологічному відділенні. Якщо це захворювання не лікувати, то воно може призвести до незворотної сліпоти.
Пацієнт, в якого виявили глаукому, береться на диспансерний нагляд, що включає: системний контроль за станом хворого, раціональне лікування недуги, здійснення контролю ВОТ та зорових функцій, призначення лікування (медикаментозне чи оперативне), лікування супутніх захворювань. Режим має велике значення для підтримки задовільної якості життя хворого на глаукому. Пацієнтові слід уникати одноразового прийому великої кількості рідини, виключити паління і зловживання алкоголем. Харчування має бути звичайним, але з урахуванням віку та супутніх захворювань. Необхідно уникати фізичних і нервових перевантажень, тривалого перебування в темряві. Показані достатній і здоровий сон, регулярні прогулянки на свіжому повітрі. Не рекомендуються тугі комірці, туго затягнуті краватки і все, що перешкоджає кровообігу голови. Слід пам'ятати, що лікування глаукоми може бути ефективним лише тоді, коли є активна співпраця лікаря і пацієнта.

М.П. Стоянчук, завідуючий офтальмологічним відділенням Новоград – Волинського міськрай ТМО