"Україна в міграційних процесах до ЄС: втрати і здобутки"

17 травня ц.р. Комітетом Верховної Ради України з питань європейської інтеграції проводились комітетські слухання на тему: «Україна в міграційних процесах ЄС: втрати і здобутки».

Учасники комітетських слухань на тему: «Україна в міграційних процесах до ЄС: втрати і здобутки», розглянувши питання щодо сучасного стану міграційних процесів, відзначають наступне.
У країнах Європейського Союзу міграційний фактор став одним з найбільш впливових на визначення внутрішньополітичного порядку денного. Саме питання, які стосувалися цієї сфери, досить часто піднімалися на двосторонньому форматі відносин України – ЄС, зокрема у процесі реалізації Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України, який тривав з 2010 року.
Відчутним результатом стало схвалення Європейським Парламентом та Радою ЄС рішення щодо безвізового режиму з Україною, яке дозволить українським громадянам короткотермінове перебування в 30 європейських країнах тривалістю до 90 днів протягом 180 днів.
Однак актуальним залишається питання стану та можливих наслідків міграційних процесів, зважаючи на отримання безвізового режиму та внутрішню соціально-економічну ситуацію України. Існують реальні загрози збільшення рівня трудової міграції населення України в країни Європейського Союзу з огляду на пошук соціальних доходів, падіння промислового виробництва, зменшення рівня зайнятого населення України, а також значного перевищення середнього рівня заробітних плат країн Європейського Союзу над середнім рівнем заробітних плат в Україні.
За інформацією Державної міграційної служби України у 2016 році спостерігався пік кількості перетинів громадянами України державного кордону за всю історію незалежної України – 25.2 млн. разів, в той час як у 2015 році – 23.4 млн. разів, у 2014 році – 22.6 млн. разів та у 2013 році 24 млн. разів. Географія поїздок громадян України за кордон з 2013 року перемістилася від країн-республік колишнього СРСР до країн-членів ЄС.
Незважаючи на те, що з 2008 року рівень смертності в Україні постійно зменшується, рівень народжуваності не в змозі його покрити, тому щороку в Україні спостерігається збільшення рівня природного убування населення.
У майбутньому населення й економіка України й далі характеризуватимуться міжнародною та внутрішньою трудовою міграцією, а також пов'язаними з міграцією, фінансовими потоками. Значна частка заощаджень українських трудових мігрантів, як повідомляють експерти Представництва Міжнародної організації з міграції ( МОМ) в Україні, накопичується в готівці вдома, у формі інвестицій і на рахунках в банках у країнах призначення. За наявності належних стимулів і умов українські трудові мігранти можуть перенести цей накопичений капітал в Україну.
На особистому мікроекономічному рівні першою умовою сприяння успішній трудовій міграції та поверненню є підтримка трудових мігрантів у досягненні ними своїх міграційних цілей та забезпечення належних умов повернення та реінтеграції.
Тому питання щодо стимулювання імміграції в Україні потребує комплексного вирішення. Адже деякий час Україна, за умови розвитку економіки, може зіткнутися з проблемою дефіциту робочої сили, чому сприяють також процеси скорочення та старіння населення, які за кілька років вирішити досить важко. Важливою передумовою виконання цих та інших завдань має стати міжнародне співробітництво, зокрема, співпраця з країнами призначення щодо соціального захисту працівників-мігрантів з України.