Ґендерна дискримінація на ринку праці

В оголошеннях про прийом на роботу ми часто читаємо: «Прийму на роботу жінку віком від 18 до 25 років, привабливої зовнішності».

Такими оголошеннями роботодавці порушують Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків і жінок». Міжнародне та національне законодавство закріплює принцип рівності та заборону дискримінації. Ґендерна рівність передбачає однаковий статус для жінок і чоловіків. Вона означає, що чоловіки та жінки мають однакові умови для реалізації своїх людських прав та однаковий потенціал, для здійснення свого внеску у національний, політичний, економічний, соціальний та культурний розвиток, а також рівні права на користування цього розвитку.
Дискримінація за статтю та віком одна з найпоширеніших видів дискримінації на ринку праці саме на етапі доступу до роботи. Норма Закону про рівність забороняє роботодавцям в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватись виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній зі статей.
Дискримінаційне ставлення спостерігається і під час співбесіди коли роботодавець ставить запитання особистого характеру. Зазвичай це питання про наявність малих дітей, плани на одруження і народження дітей, стан здоров'я тощо. Запитувати особисту інформацію у працівників Закон про рівність також забороняє, але залишається питанням, чи знайомі з цим законом роботодавці?
Незважаючи на досягнення українського законодавства у забезпеченні рівноправності чоловіків і жінок, на практиці ґендерна політика далека від реалізації, особливо щодо прав жінок у сфері зайнятості. Таке упереджене ставлення до жінок на українському ринку праці як правило, проявляється у наданні роботодавцями переваги чоловікам у разі прийняття на роботу, збереженні робочого місця при скороченні штатів, нерівній заробітній платі. За сучасних соціально-економічних умов, коли під час переходу до ринкової економіки спостерігається зміщення зайнятості до приватного сектора, роботодавці часто порушують права жінок, які мають малолітніх дітей. Це може виявлятися в залученні таких жінок до понаднормових робіт без додаткової оплати. Є випадки, коли жінку, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, звільняють у зв'язку з невиходом на роботу впродовж більш як чотирьох місяців поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності. Це є як незаконним звільненням, так і порушенням конституційного права жінки на працю. Законодавчо закріплені й інші додаткові гарантії жінці-матері, але скористатися ними досить проблематично.
Згідно із законодавством України до суб'єктів наділених повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації належать: Верховна Рада України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Кабінет Міністрів України, органи місцевого самоврядування, громадські об'єднання та інші державні органи виконавчої влади. Для реагування на скарги та звернення громадян за фактами дискримінації за ознакою статі при Міністерстві соціальної політики діє Експертна рада з питань запобігання та протидії дискримінації за ознакою статі.
Тому, для подолання стійких стереотипів, щодо розподілу ролей чоловіка та жінки у суспільстві, необхідний налагоджений механізм з практичного застосування норм закону та притягнення до відповідальності за їх порушення. Правова обізнаність громадян, співпраця органів державної влади та контролюючих органів сприятиме попередженню та зменшення рівня дискримінації за ознакою статі та віком.

Відділ з питань праці УПСЗН
Новоград-Волинської РДА