Управління Держпраці інформує: відмінність трудового договору від цивільно-правової угоди

Відповідно до cт. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За чинним законодавством виконання робіт, надання послуг громадянами може провадитися як на підставі трудового договору, так і на інших юридичних підставах, зокрема, на підставі цивільно-правового договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ч.3 ст. 24 КЗпП України укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу з повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі виконання робіт (надання послуг) на підставі договору цивільно-правового характеру трудові відносини не виникають. Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається. Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється. Також слід зазначити, що відповідно до п. 1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 р. № 58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Тому запис про роботу за цивільно-правовим договором у трудову книжку не заноситься.
Трудове законодавство гарантує особі, яка працевлаштовується на роботу за трудовим договором, низку істотних гарантій. На виконавців за цивільно-правовими угодами соціально-трудові пільги і гарантії (відпустка, вихідні дні, тривалість робочого часу, оплата праці при відхиленні від нормальних умов праці, виплата допомоги з тимчасової втрати працездатності тощо), передбачені трудовим законодавством для працівників, не поширюються.
Працівники, які прийняті на роботу за трудовим договором, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, внески за яких сплачує підприємство, що забезпечує в подальшому виплату допомоги в разі тимчасової непрацездатності, по вагітності, пологах і догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги у зв'язку з народженням дитини та на поховання.
Особи, які виконують роботи на підставі цивільно-правових договорів, беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах.
Крім того, варто пам'ятати, що оплата праці за трудовим договором є гарантованою. Заробітна плата виплачується не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, який не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а затримка виплати заробітної плати може спричинити застосування до керівника санкцій, визначених законодавством. Також, держава гарантує працівникові, що розмір заробітної плати не може бути меншим від мінімального розміру заробітної плати, встановленого законами України, так само як і оплата роботи в нічний час, у вихідні, святкові дні, надурочні роботи тощо здійснюється за законодавчо визначеними нормами.
За цивільно-правовою угодою виконавець робіт отримує за виконану роботу винагороду, розмір і порядок виплати якої визначається сторонами у договорі за взаємною згодою. За таким договором оплачується не процес праці, а її результати, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) на підставі яких проводиться їх оплата. Договором може бути передбачено попередню або поетапну оплату. Законодавчі гарантії щодо оплати праці на виплату винагороди не поширюються.
Законодавством про працю на власника підприємства покладається обов'язок створення безпечних і нешкідливих умов праці. У цивільному законодавстві вимог щодо створення замовником безпечних і нешкідливих умов праці не передбачено.
Підсумовуючи вищевикладене, за наявності ознак, притаманних саме для трудових відносин (посада, передбачена штатним розписом, працівник підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку тощо), має бути укладений трудовий договір, а за наявності ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, мають укладатися відповідні цивільно-правові договори. Це правило спрямоване на уникнення випадків підміни фактичних трудових відносин цивільно-правовими відносинами.

Головний державний інспектор Т.В. Захарова