Друк

Сьогодні роковини одного з найжахливіших символів Голокосту – масових розстрілів мирного населення в урочищі Бабин Яр у Києві, вчинені нацистами у 1941-1943 роках.

.

Загалом за роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, загинуло від 100 до 150 тисяч осіб – євреїв, ромів, караїмів, радянських військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими».

 Для радянської влади довгі роки тема трагедії Бабиного Яру була табу, та  підлягала суровій цензурі. Тільки  після велелюдного стихійного мітингу з нагоди 25-х роковин трагедії,  29 вересня 1966 року за участю відомих дисидентів, про неї почали говорити на державному рівні.

Пам'ять про трагедію Бабиного Яру вшановується в Україні на державному рівні та є свідченням того, що в колективній пам’яті народу подібні скорботні події не мають жодних часових проміжків і будь-яких термінів – вони завжди живі, так само як є живим біль втрати за кожним, хто пройшов дорогою смерті й поліг у братській могилі Бабиного Яру.

Скільки б років від тих жахливих подій не минуло, ми  не маємо права забувати про причини та непоправні наслідки цієї трагедії. Геноцид - це найстрашніший злочин проти людяності, який, на жаль, сьогодні переживає український народ  під час російської військової агресії.  Тільки з пам'яттю про ці страшні сторінки історії, ми зможемо протистояти російському геноциду та побудувати безпечне майбутнє для наших дітей.

 

 

Начальник Новоград-Волинської

районної військової адміністрації                                           

Іван ТУРОВСЬКИЙ