Помилка
  • JFolder::files: Шлях не є текою. Шлях: /home/nvrdacom/public_html/images/09.2015/TyrnirBarvinivka
Повідомлення
  • Была обнаружена проблема с Вашей галереей изображений. Пожалуйста, удостоверьтесь, что папка, которую Вы используете в галерее Simple Image Про установлена в правильные теги, существует и содержит действительные файлы изображения. Плагин не мог определить местонахождение папки: images/09.2015/TyrnirBarvinivka
Друк

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

Футбольний турнір під цією назвою, присвячений воїнам загиблим в АТО, минулої суботи відбувся у с. Барвинівка.

Тут, на футбольному полі, зібралися рідні, друзі, представники Новоград-Волинщини, аби вшанувати пам'ять про військовослужбовця за контрактом 30 ОМБр Олександра Гордійчука. Незважаючи на те, що Олександр Михайлович народився і виріс у місті, за ініціативи друзів і рідних турнір відбувся у селі, звідки родом його батьки, футбольну команду якого він підтримував, у якому герой знайшов свій останній спочинок – у Барвинівці.
До сліз болюче відчуття втрати і нині, через рік після загибелі, не дає спокою ані батькам – Галині Михайлівні і Михайлу Миколайовичу, ані сестрі – Наталії Михайлвіні, ані дружині – Ірині Миколаївні. Та й усі, хто знав цього чоловіка, досі не можуть змиритися із втратою.
«Він живий, він спостерігає за нами з неба, він дивиться на мене очима моїх дітей, він житиме доти, доки живу я», – мовила слово дружина героя.
І дійсно шестирічна Катруся і семимісячна Люба (яка народилася уже після загибелі батька) дуже схожі на свого татка, у рисах їхніх облич не важко розгледіти лице Олександра. І кожен погляд на дівчаток нагадує про їхнього батька. Навіть не зрозуміло: це подарунок долі чи навпаки.
«Мені його дуже не вистачає. Стільки всього хочеться розповісти. Поділитися. Порадитися. Я так звикла, що нас у батьків двоє...», – крізь сльози говорить сестра Наталія.
Теплі, щирі, сердечні слова цього дня звучали від усіх. Голова райдержадміністрації Володимир Михнюк подякував батькам за сина, а організаторам і учасникам турніру за пам'ять. А також йому випала честь вручити орден «За мужність» першого ступеня, який присвоїли Олександрові уже посмертно, старшій донечці загиблого воїна. Щирими були виступи і організатора турніру Василя Гордійчука, і сільського голови Миколи Гордійчука, і місцевих вокалістів.
Такими ж щирими і справді достойними імені героя були й цьогоденні футбольні матчі, які між собою розіграли команди із Гульська, Яворівки, Барвинівки і Ореп. Хлопці викладались на повну. Грали так, щоб порадувати своїми виступами рідних Сашка Гордійчука.
І, зрештою, таки визначили переможців. Ними стали футболісти села Гульськ. Друге місце завоювали ФК «Яворівка», третє дісталось господарям поля – барвинівчанам, а «Орепи» поїхали додому із почесним четвертим місцем.
Здавалося б, урочиста частина – нагородження, має пройти без сліз, із посмішками на обличчях. Та не у цьому випадку. Не тоді, коли біль втрати друга і досі щемить серця футболістів його рідної команди «Барвинівка». «Дуже шкода, що його зараз із нами немає. Давайте разом берегти пам'ять про таких чудових людей як Олександр Гордійчук», – закликав присутніх спортсменів капітан команди с. Барвинівка Руслан Петренко.
Не минув біль і в тренера команди Миколи Кріпака, який теж виголосив своє слово:
«Я бачив різних людей. І скажу: якби усі були такі, як Саша, – світ був би прекрасним...».
Завершили зустріч подякою батьки і сестра загиблого. На що футболісти відповіли: «Слава Україні! Героям Слава!». І саме така згуртованість навколо постаті військовослужбовця, простого хлопця, який віддав життя за наш із вами мир, свідчить про те, що Герої таки не вмирають!

Олена Чех
Газета "Лесин край"
Фото автора

{gallery}09.2015/TyrnirBarvinivka{/gallery}