Уклін тобі, жінко, мамо, берегине роду.
Та не лишить лиш нас в самоті
Сяйво славних очей твоїх, мамо,
Що найкращі для нас на землі
Останнього місяця весни, коли Земля одягає пишне вбрання з квітів та трав, Україна відзначає надзвичайно світле свято – День матері. Це свято вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році. Наступного року воно відзначалося вже у Львові. У 1939 році - заборонене радянською владою. І лише з 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема «Союзу українок», свято Матері повернулося в Україну. За часів незалежності України свято встановлено «на підтримку ініціативи Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, міжнародної організації «Жіноча громада», Спілки жінок України, громадської організації «Союз українок», згідно з Указом Президента України «Про День матері» від 10 травня 1999 року № 489/99. Відзначають його щороку у другу неділю травня, адже саме травень вважається місяцем Пречистої Діви Марії. До Матері Божої звертаються християни з прохання заступництва та допомоги. Для кожної людини мама є янголом-охоронцем, що турбується за долю своєї дитини, проймається болем, плекає та оберігає від горя та біди. Мама – це перше слово, яке з усмішкою вимовляє дитина. І це слово росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна рука. І так тихо воно приходить на вуста – промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочками калини, пелюстком квітки, краплинкою дощу, радістю веселки. Адже немає любові сильнішої за материнську, немає ніжності ніжнішої за ласку і турботу материнську, немає тривоги тривожнішої за безсонні ночі й не зімкнуті очі материнські. Мама – берегиня роду, домашнього вогнища. Саме вона є тією ниточкою, що єднає усю родину. Зрозуміло, що виховання дітей надзвичайно відповідальна справа. А в родинах, де виховується не одна дитина, відповідальність виростає в рази. Та все ж таки – немає більшого щастя для мами, як добро в серцях і в справах її дітей. Скількох гідних громадян виховали та надали путівку в життя турботливі батьки. Нині на обліку в управлінні соціального захисту населення Звягельської районної військової адміністрації перебуває 1152 сім`ї, де виховується троє неповнолітніх дітей, 254 – четверо дітей, 105 – п’ятеро дітей, 34 – шестеро дітей, 15 – семеро дітей, 3 – восьмеро дітей, 1 – дев`ятеро дітей, 1 – десятеро дітей. Надважка мамина праця – виростити дітей, створити їм належні умови для здобуття освіти, сформувати високі духовні та моральні якості. За материнську самовідданість, народження і зразкове виховання дітей, забезпечення умов для всебічного їх розвитку, відповідно до указів Президента України у період з 2005 до 2022 років 663 жінкам Новоград-Волинського (тепер Звягельського) району присвоєно почесне звання «Мати-героїня». Зазвичай у багатодітних родинах, де діти змалечку привчені до роботи, де є взаємна повага, безкорислива любов батьків та дітей, зростають дружні та товариські діти. Усі вони заслуговують на гарні та теплі слова. Про них можна написати не одну книгу. Напередодні Дня матері та Дня сім`ї щиро бажаємо здійснення усіх ваших мрій і бажань, нехай серця ваші ніколи не болять від тривог, а душі радує веселий сміх ваших дітей. А також знайомимо із багатодітними родинами, де виховується п’ятеро і більше дітей. Усі мами цих родин удостоєні високого звання «Мати-героїня». Багатодітна родина Сулими Світлани Іванівни, с. Горбове (Ємільчинська громада). Цю родину добре знають та поважають у селі. Усі п`ятеро дітей Світлани Іванівни гарно виховані: ввічливі, привітні, добросовісні, працьовиті. Звичайно, кожна мати мріє, щоб її діти виросли хорошими людьми. Тож пані Світлана змалечку прищеплювала своїм дітям любов і щирість, доброту і ласку, власним прикладом вчила їх бути гідними людьми. Освічена людина має бути багатогранною, і мама хоче бачити своїх дітей саме такими. Син Іван закінчив Вінницький торгово-економічний інститут. Донька Тетяна навчається в Бердичівському педагогічному коледжі. Син Тарас навчається в Київському коледжі морського та річкового флоту. Найменші сини Ілля та Арсеній – школярі. Кожен із дітей має свої захоплення та уподобання. Донька чудово малює картини, гарно вишиває, допомагає мамі вирощувати різні сорти квітів. Сини, мають добрий фізичний розвиток, займаються спортом: грають в теніс, футбол, шахи, шашки. Неодноразово брали участь у спортивних змаганнях, виборюючи призові місця. Окрім того, хлопці гарні татові помічники: допомагають доглядати за садом, насаджувати нові сорти фруктових дерев, винограду. Має родина і власну пасіку, на якій працює тато з синами, доглядаючи за бджолами та збираючи запашний мед. Звичайно, виховувати п’ятеро дітей нелегко, доводиться дуже багато працювати, не кажучи вже про недоспані ночі, проведені над колисками своїх діток. Але де панує любов, гармонія та злагода, там і міцніє сім’я.
Багатодітна родина Давидюк Світлани Анатоліївни, смт Першотравенськ (Баранівська громада). Плюси багатодітної родини – це щастя, помножене на кількість дітей. Найбільше щастя для мами – бачити своїх дітей здоровими та усміхненими. Саме тому в будинку Давидюків рідко можна знайти тихий куточок, тут звучать радісні голоси, завжди чути дитячий сміх восьми дітей. Старші діти захоплюються малюванням, книгами і спортом, дівчата – бігом, плаванням і катанням на лижах, а хлопці – боксом і хокеєм. Хтось вчиться грати на гітарі, а хтось прислуговує в церкві щонеділі та на свята.
Велика сім’я – це стояти в черзі, коли хочеться з кимось поговорити, це згладжувати гострі моменти гумором, це коли готуєш за день більше, ніж готував собі на тиждень, це коли тобі завжди є чим зайнятись і коли завжди є напарник в улюблених видах спорту чи іграх. Можливо комусь це незвично, але тільки не родині Світлани Анатоліївни, адже головне кредо їх сім`ї – гармонія, взаєморозуміння та любов. 
Багатодітна родина Ткаченко Галини Григорівни, с. Федорівка (Брониківська громада). Секрет цієї родини, де виховується восьмеро дітей – це любов та взаєморозуміння. Мама змалечку закладає в дитячі маленькі сердечка любов, щирість, доброту та ласку. Вона знаходить час для кожної дитини, повсякчас намагається допомогти, підбадьорити, а ще – порадувати чимось смачненьким. Галина Григорівна не лише турботлива мама, а ще й гарна господиня. Вона і своїх дівчаток змалечку привчає бути гарними господарочками. Діти охоче допомагають мамі у приготуванні різних страв, випічці хлібобулочних виробів. Мають дівчата ще й гарне хобі – у вільний час полюбляють плести теплі речі.
Галина Григорівна займається веденням підсобного домашнього господарства. В її будинку завжди чисто, охайно. Ввічлива і відповідальна, доброзичлива і порядна – саме такою знають односельці Галину Ткаченко. А її життєве кредо: діти – це світло, яке дарує сили і бажання жити і рухатися далі.
Багатодітна родина Боровик Юлії Петрівни, с. Березники (Ємільчинська громада). Берегиня великого сімейного вогнища Юлія Петрівна – дбайлива та відповідальна, працьовита та невтомна, мудра та відповідальна. Вона є прикладом для своїх дітей, учить їх бути чесними, добрими, щирими і чуйними, поважати та любити людей.
Три доньки пані Юлії уже пішли у доросле життя. Старша Тетяна обрала професію учителя початкових класів, Яна – закінчила Житомирський коледж культури і мистецтв, Діана – перукар. Молодша донька Ангеліна та син Мирослав – школярі. Усі діти сім`ї Боровик працьовиті, відповідальні, мають багато друзів, зажди готові прийти на допомогу іншим.
З весни до пізньої оселі цвітуть квіти біля обійстя Боровиків. Юлія Петрівна разом з дітками старанно доглядає за рослинами, привчає діток до прекрасного.
Надважка мамина праця – виростити дітей, створити їм належні умови для здобуття освіти, сформувати високі духовні та моральні якості. Але для Юлії Петрівни Боровик найголовніше у житті – це її діти, її родина, найдорожчі люди, які її оточують. І коли їх багато, то справжнє щастя.
Сектор підтримки сім`ї та координації
надання соціальних послуг
управління соціального захисту населення